Авансові платежі за енергоносії (zálohy) — плата за енергоносії (газ, електроенергію), які ви в майбутньому споживатимете і які для вас придбав постачальник. Йдеться про заздалегідь встановлену суму, яку ви регулярно сплачуєте або безпосередньо постачальнику енергоносіїв, або опосередковано через орендодавця. Після щорічного розрахунку може утворитися заборгованість або переплата, які згодом мають бути компенсовані.

Агентство нерухомості (realitní kancelář, realitka) — фірма, яка є посередником під час купівлі/продажу та оренді нерухомості. Її працівники, агенти з нерухомості, беруть за свої послуги плату, яка не підлягає поверненню (комісію).

Ательє (ateliér) — приміщення, або комплекс приміщень, які за рішенням будівельної інспекції призначені для інших цілей, аніж проживання. Тому тут не можна зареєструвати адресу проживання.

Гарсонка (квартира-студія, garsonka) — однокімнатне житлове приміщення з вбудованою кухнею-студією, ванною кімнатою та туалетом. Мінімальна житлова площа на одну особу становить 16 м², менші приміщення не можуть бути схваленими як житлові.

Житловий кооператив (bytové družstvo) — юридична особа, яка володіє нерухомістю. Члени кооперативу є водночас орендарями квартир, що належать кооперативу. У них немає прямого права власності на окремі квартири, але вони мають право користування конкретною квартирою і беруть участь в управлінні та прийнятті рішень із питань, що стосуються будинку. Членство в кооперативі зазвичай пов’язане з так званим кооперативним паєм, який оформляє зацікавлений у квартирі. Здебільшого для того, щоб здати квартиру, що належить кооперативу, у суборенду, необхідна згода кооперативу.

Застава (kauce, jistota) — депозит, який сплачує орендар орендодавцю (або суборендар орендарю) під час укладання договору оренди/суборенди. Він слугує капітальною сумою на випадок, якщо орендар припинить сплачувати орендодавцю (або суборендар орендарю) платежі, пов’язані із житлом, або якщо орендар зіпсує щось в орендованому помешканні. Якщо нічого схожого не відбудеться, то цей депозит підлягає поверненню. Зазвичай йдеться про суму, що дорівнює від однієї до трьох орендних плат, без урахування платежів і внесків.

Земельний кадастр (katastr nemovitostí) — публічна база даних про нерухомість у Чеській Республіці, яка містить її опис, список, геометричне та просторове призначення, а також реєстр прав на цю нерухомість. Тут можна перевірити, хто є власником нерухомості й чи є вона житловою..

Комісія агентства нерухомості (плата за бронювання, provize) — фінансова винагорода, яку нараховує агентство нерухомості за посередництво в оренді. Зазвичай йдеться про комісію в розмірі однієї місячної орендної плати.

Нежитлове приміщення (nebytový prostor) — приміщення, які не призначене (схвалене) для проживання. Часто йдеться про приміщення, які слугують офісами, крамницями тощо. У такому приміщенні можна проживати, але не можна зареєструвати адресу проживання. Увага: навіть приміщення, яке в оголошенні вказано як ательє, є нежитловим приміщенням! Ви можете перевірити, чи приміщення схвалене як житлове онлайн у Земельному кадастрі (на вкладці «Інформація про об’єкт» перевірте «Тип використання»).

Нерухомість (nemovitost) — ділянка або будівля, що не підлягає переміщенню, наприклад, квартира, будинок, котедж, сад або гараж.

Нормальний знос (běžné opotřebení) — знос орендованої квартири (незначні дефекти й пошкодження), який виникає природним і очікуваним чином під час повсякденного користування. Власник квартири не може вимагати фінансової компенсації за нормальний знос або вираховувати кошти із застави.

Нормальний знос може включати:

• потертості на підлозі, спричинені звичною ходьбою або пересуванням невеликих меблів;
• подряпини на меблях або дверях, спричинені щоденним користуванням;
• невеликі плями на килимах, які є результатом щоденного користування;
• скрип дверних або віконних рам, спричинений тривалим користуванням;
• поступове вицвітання кольору фарби на стінах під впливом сонячного світла.

Орендар (nájemce, nájemník) — особа, яка орендує житло і сплачує орендну плату орендодавцю.

Орендодавець (pronajímatel)— власник нерухомості, який здає її в оренду орендареві.

Паушальний платіж за енергоносії (paušál za energie) — щомісячний платіж власнику квартири за енергоносії, який не підлягає подальшому розрахунку. Якщо в договорі не зазначено інше, власник нерухомості не може вимагати від вас доплати заборгованості і, відповідно, не повертає переплату. Якщо оренда погоджена на строк понад 24 місяці або безстроково, то до паушального платежу не може бути включена плата за теплопостачання, централізоване гаряче водопостачання, водопостачання та водовідведення; за ці послуги завжди повинні проводити розрахунки.

Плата за послуги (poplatky za služby) — витрати, пов’язані з доглядом та експлуатацією нерухомості, які сплачуються орендарем додатково до основного розміру орендної плати. Якщо вони прямо не зазначені в договорі, йдеться про необхідні послуги, які передбачені Цивільним кодексом. До них належать водопостачання, вивезення та відведення стічних вод, включно з очисткою резервуарів, теплопостачання, вивезення комунального сміття, освітлення та прибирання загальних частин будинку, забезпечення прийому радіо- і телесигналу, експлуатація та очищення димоходів, та, за наявності, експлуатація ліфту. Проте обсяг послуг може іноді відрізнятися залежно від конкретної нерухомості. Однак, плата за послуги ніколи не включає, наприклад, внески до ремонтного фонду, які власник сплачує сам з орендної плати.

Планування квартири (dispozice bytu) — планування квартири позначають скороченням (наприклад,1+0, 1+kk, 1+1, 2+kk, 2+1 і т. д.), перше число якого відповідає кількості житлових приміщень, а друге позначає окрему кухню (скорочення «kk» означає кухню-студію, яка є частиною одного з приміщень). У плануванні не вказують кількість ванних кімнат і туалетів, передбачається, що вони є частиною квартири/будинку. Якщо це не так, ця інформація повинна бути зазначена в оголошенні. Наприклад, 2+1 означає, що у квартирі загалом є три приміщення: дві кімнати й одна окрема кухня. 2+kk означає дві кімнати, одна з яких має кухню-студію.

Пункт повторного використання (Re-use point) — спеціально відведене місце в пункті прийому (наприклад, контейнер), куди працівники пункту складають речі, які би ще могли послужити. Люди можуть забрати ці речі за символічну плату.

Сертифікат енергоефективності будівлі (PENB, energetický štítek)— показник, який вказує на те, скільки енергії необхідно для експлуатації нерухомості. Шкала енергоефективності будівель варіюється від позначки A (надзвичайно ефективно) до позначки G (вкрай неекономічно).

Суборендар (podnájemník) — особа, яка орендує житло в особи, яка не є власником житла, а лише орендує його. Найпоширенішими відносини суборенди є між співмешканцями, коли одна особа орендує всю квартиру, а потім здає в суборенду окремі кімнати. Така практика є законною, але власник повинен знати про це, а якщо орендар сам не мешкає в помешканні, то власник повинен дати згоду на суборенду.

Спільнота власників приміщень (společenství vlastníků jednotek, SVJ)— основна правова форма управління багатоквартирними будинками, у яких є декілька власників квартир або нежитлових приміщень. Спільнота власників приміщень дає змогу власникам управляти спільними частинами будинку, як-от коридори, дахи, сади тощо, і забезпечує спільний доступ до прийняття рішень із питань, що стосуються всього будинку.

Строк попередження про припинення оренди (výpovědní lhůta z pronájmu) — захисний період, який має забезпечити орендарю достатню кількість часу для пошуку нового житла, і водночас захистити орендодавця від втрати доходу від оренди, поки він шукатиме нового орендаря. Його тривалість залежить від типу укладеного договору оренди (строковий чи безстроковий). Якщо в договорі не зазначено інше, або якщо одна зі сторін грубо не порушить умови договору, строк попередження становить три місяці. Він починає відраховуватися з першого дня наступного календарного місяця, після того, коли інша сторона була повідомлена про припинення оренди.

Центр повторного використання (Re-use centrum) — місце, куди люди можуть відносити непотрібні речі, які хтось інший зможе використати. Великі міські центри повторного використання найчастіше пропонують меблі, речі домашнього вжитку, шкільне та спортивне приладдя, книги, музичні носії, одяг та знаряддя. У таких центрах також можуть бути майстерні, де речі можна відремонтувати.